крижаніє небо на безживну крицю
і лоскочуть серце корені морозу
ох, гіркі ці зорі, мовби ліки, принце,
але чи й вони ще нам тепер поможуть
так, в саду космічнім ще троянд багато
ще лише розкрились пупянки галактик
але нам, напевно, варто вже прощатись
надто тут буяють непоборні факти
висихає світ мій хворий на сухоти
(це коли в легенях безліч баобабів)
ковзають по кризі втомлені пілоти,
але їх навчили тільки воювати
не збагну давно вже звідки стільки злості
вже й у мене серце трішки із металу
ось летять комети в вічність рудохвості
зачеплюся зором і втечу з шпиталю
ще не час прощатись, зоряний мій друже,
я ж тут недалечко (декілька парсеків)
я від смерті майже повністю одужав,
і слова складаю ланцюжками спектру
і світи навколо - лампочки гірлянди,
папороті цвітом в дзеркалі очей,
зачекай, вже скоро завершаться мандри,
й тихо прихилюся до твоїх дверей
20.12.2015
У захваті 
Обираю
