Уголос ти сказав мені: "Люблю",
а пошепки додав: "так буде вічно"...
і крок за кроком ми змінились на сім'ю,
казково, мелодійно, символічно...
Сміялись разом, жартували повсякчас,
в кіно ходили, кидались поп-корном,
сварились рідко, не тримаючи образ,
разом здались у почуттів полон ми...
Любила слухати твої гучні пісні,
ти так щемливо грав їх на гітарі,
і тексти сам писав все уночі,
я слухала і серце тріпотало...
В очей твоїх дивилась океан,
в них розчинялась всесвіту безодня,
їм не властиві лють, зрада, обман,
лише одні такі - мільйон відсотків...
"Нас буде троє..." - голос майже зник,
мені здавалось, вся планета зупинилась,
Я вперше бачила як плаче мій Мужик,
ти обійняв, сказав - "Мрія здійснилась"...
В тобі тоді було стільки всього,
у цих обіймах, поцілунках і вітаннях,
це був черговий до майбутнього наш крок,
і вже, здається, точно вирішальний...
Дві пари дорогих, рідних очей,
в них розчинялась всесвіту безодня,
ми будем кращою за всіх інших сімей,
одні такі - і це мільйон відсотків...
