Друже привіт, чекайте скоро в гості!
Гостинці вам, я різнії несу.
Скажи Даринці - їде дядя Костя!
Я ляльку їй й спідничку привезу.
Скажи малій, щоб там не сумувала
Я знов заїду, я ж їй обіцяв.
Нас знову відстань, брате, роз’єднала,
Та я вже їду, пишу, щоб ти знав.
Сину привіт, він в тебе дивовижний,
Малий козак, мабуть, великим став,
Чуприна світла і обличчя ніжне,
Я пам’ятаю, як він обіймав.
Тоді ми з рейду якось повертались
І рота йшла крізь вашеє село,
Ми там на засідку ворожую нарвались,
Запеклий бій – півроти полягло!
І кулемет ворожий так стрекоче,
Що голови до верху не здійнять.
Дивлюсь маля під трактором белькоче,
Прям в центрі бою, що тут ще сказать…
Воно сидить і щось собі майструє,
А навкруги лежать чоловіки…
Іде війна, а він ніби не чує.
Прям у багні… Це ж за які гріхи?
Розриви мін, земля стає на дибки!
Я: «що ж робить, спасать треба маля!»
Дивлюсь дівча, вже вибігло із фіртки…
І ворог, сука, б’є, здається навмання!
«Ну, що ж бувай!», - говорю командиру, -
Лечу до трактора, була вже не була!
І в цей момент нас міною накрило…
Я відлетів, від них на метрів два.
І ось лежу, у себе сам питаю:
«Чи то є рай, чи що то за дива?».
Я в чистім ліжку, мляво повертаюсь -
Сидить малюк, конструктор свій збира.
І крики: «Папа! Наш солдат проснулся!
Давай быстрей! Иди скорей сюда!»…
Та сама дівчинка, до неї повернувся.
Кажу: «Прошу, назви своє ім’я»…
Я ще не раз заходив до Даринки,
Цукерками цих діток частував,
Прийшла весна, уже цвітуть барвінки
І як хлопчинка ніжно обіймав.
І знов шпиталь, хірург і волонтери.
Палата, хлопці, прапор на стіні.
Наказ, збираюсь, пишу на папері,
Щоб до приїзду, діток ти зберіг.
09.12.2015 Володимир Царенко (с).
ID:
627471
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 09.12.2015 21:27:53
© дата внесення змiн: 09.12.2015 21:27:53
автор: Володимир Царенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Янголи війни 
