Життя, моє життя...
Ах!Як дивно мені стало,
Що кожному на світі мало.
Та ви вже ж маєте життя!
Напали звірі, як же далі бути?
Не хочеш вгору, йди униз!
Життя, як небо - воно скрізь.
Знайти не важко, от забути...
Що воно є! То це у мить.
Можливо більше не спитають,
Та як комахи ті літають,
Й не люди зовсім, аж болить.
Терпи, штовхають, ти терпи.
А як, навіщо? Просто знай,
Життя - це ти! Запам'ятай!
Прокинувсь, досить, більш не спи.
Бо задрімаєш і заснеш,
І сон лихий тебе нахлине,
Зло, мов вогонь, в тобі спочине
І назавжди в себе візьмеш
Прокляття.
Як та смола,біль і життя -
Не віддереш! Вона тверда від сонця,
Біль у душі - промінчик на віконці,
Закрий вікно! Нема буття.
Нема і все! Бо злі усі думки,
Не для добра земля...
Не ваша й не моя!
На ній для нас лише вінки.
Ви сором! Не називайтеся людьми,
Не гідні і не достойні!
І ваші справи не пристойні!
Ви людям тільки вороги.
