Мене і кебету мою
Арей випробовує й досі.
Тому я іще у строю
і маю надію на осінь.
Роки Аріадна снує,
буває, дарує удачу.
Тому я у неї ще є –
лінивий, але не ледачий.
Осуджую морений рід
понурий, тому й нещасливий.
Зате у онуки я дід
суворий, але справедливий.
Долати тяжіння земне
мені небеса помагають,
тому і колеги мене
шанують і не помічають.
Іду по землі у росі,
як вічний і воїн, і ратай.
Тому і живу, як усі –
не бідний, але не багатий.
Ціную хороше за те,
що жити мені помагає.
А от на нікчем'я пусте
енергії не витрачаю.
Умію давати урок
любові, і ласки, і сили.
Тому у дітей і жінок
я любий, а іноді – милий.
Мені не віщує біди
і помах рукою прощальний,
тому я буваю завжди
веселий, коли не печальний.
Але і на заході днів
дарує життя каруселі.
Тому у юдолі років
сумую, якщо невеселий.
Я міряю ночі і дні
часами, літами, віками,
коли навертаю до тями...
Тому у години нічні
навіює Мойра мені,
що я не мудрію роками.
"розсуджую" або ( краще ) "суджу"; бракує уточнення "свій"; "байку" не годиться, – і чому нереїди?
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Судити і осуджувати - різні речі; свій не осуджую, а загал - іноді буває; нереїди, тому що так сорока на крилі принесла. Яка різниця - мавка, Галетея... Важливо, що нічна і не відьма.
