У кожного воно було,
Точніше сказати, майже у кожного.
Так, все пройшло, все минулось давно,
Холодна сторона у свята порожнього.
Пройшов час, а я наче уперше
Відчуваю хвилювання від своєї самотності.
Час йде, він минає, не бреше,
Занурює нас у думи буденності.
Моя любов до тебе – то є духовна втіха,
Чомусь мені дивно; тобі вибачається все.
Наче спостерігач, дивлюсь на тебе стиха,
Мене в минуле лише музика несе.
І старі фото твої,
Точніше сказати, одна фотографія.
Далеко пустинні, зелені гаї;
Тих помешкань, осель географія.
Навігатором тисну, мій GPRS,
Що до дому твого наближається.
В тебе є вже сім`я, і до них інтерес,
А мені лиш любить залишається.
І я далі живу. Що зосталось мені?
У вікно я гляділа опівночі.
Здаля радіо грає, лунають пісні,
Зла любов залишилась у вічності…
(11.01.2016 р.)
https://vk.com/vyshnevyi_tsvit
