Як славні прадіди…
Сторіччя війн, наруги віку,
Буття очорнене навкіс,
Ганяв до кирпи і в каліки
Моїх звитяжців сучий біс…
Він завше змінював личини,
За лисим владу брав космач,
Та не мінялось в Україні -
Все таж журба, хоч сядь та й плач.
До тла обдерті покоління,
В брехні заквашені уми.
Убоге сходило насіння,
Під лозунгом: Раби не ми…
Браття мої світлоголові,
Згорьований квітковий край,
Осяялось дідівське слово,
Й струмить в думках, як водограй.
Пробились рідні заповіти
Через розколини віків:
Волю і землю боронити
Від узурпаторів-катів.
Зійшло нове тисячоліття -
На виднокрузі хтивий біс.
Женімо пошесть за ворі̒ття,
Як славні прадіди колись…
24 лютого 2016 року
