Серце змучене, душа прагне спокою,
Біль від втрат, мабуть, щось в цьому є,
Майже, як лезо по серцю проходить,
Кров не жива застигає в мені.
Щось я отримав, а щось загубив,
Мої помилки вже не прагнуть повторення,
Думка, чи зможу коритись собі?
Не дає мені спокою…
Подумав, що я не один…
У серці відчув, якісь коливання,
Зміни йдуть в моєму житті,
Це й є оті сподівання.
Тихо стало навкруг , що трапилось?
Наче час зупинився – думки,
Тихо… ні думки…ані фрази…
Далі продовжуй, живи…
