Він вибрав час, коли галактика заснула,
У мареві зірок і безкінечності планет.
Коли шепталася із духом, страшна, понура.
І в руку метеора вклала стилет.
І ось, її холодним жаром
чаклун проводить ритуал.
Схилив обличчя над кривавим даром.
Безмежно вірний їй васал.
На шкіру власну наклада печать
Щоб лемет став йому за брата,
А Греморі не смів кохать,
Під крик небесного абата.
У темряві й загробній тиші
Солодкий лик з'явився перед ним.
Цілунок свій дала без фальші
Він став для нього першим і єдиним.
