Якщо в очі цілуєш - значить тільки твоя?
В серці образ малюєш - та з тобою не я.
Якщо очі заплющиш - я у твоїх думках?
Та життя не повернеш - разом ми лиш у снах.
Довго важко без тебе: лютий холод і сніг,
У душі тільки смуток: ані радість, ні сміх.
Лиш на мить я зрадію, як побачу тебе,
І у серці моєму знов весна оживе.
Обіймаєш хоч міцно - ти насправді далеко,
І тепла не відчую від тіла твого,
Як болюча розлука, що любов розбиває,
Тільки серце не плаче, бо кохає воно.
Хоч цілуєш невпинно - ти насправді не мій,
І в думках чую шепіт:"він для тебе Чужий".
Та не можу забути, повернути назад,
Хоч в душі вже не літо - вже почавсь листопад.
За тобою сумую й ніби вже не живу,
Ледве-ледве рікою по житті я пливу.
Хоч вода вже холодна - хто врятує мене,
Відігріє в обіймах і до себе візьме?
Ще надія жевріє, тліє іскра мала,
І у серці моєму сонце шлях осява.
Хоч не бачу, що далі, з ким я маю іти,
Свого щастя шукаю і не можу знайти.
Може, краще забудеш і відпустиш мене?
Я залишусь далеко й більше ти не прийдеш.
Бо в коханні, напевно, не знайдемо межу,
Тільки спомин про тебе, я навік збережу.
