Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Галина_Литовченко: В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (проза) - ВІРШ

logo
Галина_Литовченко: В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 4
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (проза)

Галина_Литовченко :: В ЧУЖІЙ ВОРОЖІЙ СТОРОНІ (проза)
 ВЕСЬ ТЕКСТ З ЗАКІНЧЕННЯМ НА стор.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689552                  
Світлій памяті Віри Іванівни Литовченко (Проценко), присвячую.  
                                                                                                     
                      
           То був знак. Зі стелі тоненькою цівкою несподівано полилася вода: прямісінько на середину столу, за яким Віра вимальовувала хрестиками на аркуші з зошита в клітинку візерунок для вишивки  омріяної сорочки.  Здивована дівчина підняла голову і помітила на стелі невеличку мокру пляму. Дах, звичайно, протікати міг, бо чоловічих рук в хаті – ой, як не вистачало. Але ж і дощу все літо не було ні краплі. Спека стояла нестерпною.
           Батько Віри десь запропастився ще задовго до війни. Змолоду був падким на різні пригоди та авантюри. Спочатку подався в загін Марусі-отаманші, гасав степами України у гурті більшовиків-анархістів. Пізніше воював у лавах Симона Петлюри, був весельчаком, гультяєм та душею будь-якої компанії. Як могла потрапити в його поле зору, а потім і в дружини, така сумирна та набожна дівка, якою була Вірина мати, для неї лишилося загадкою. Запитувати неньку про батька не наважувалася, бо вона нічого й чути не хотіла про чоловіка. Він так і залишився у пам’яті Віри молодим високим красенем, таким, якого вона знала в дитинстві. Чи живий ще її татусь на цьому світі – дівчина й уяви не мала. На вроду вона пішла в батька, на вдачу теж.
           Віра вийшла з хати, підставила до причілкової стіни драбину і забралася на горище. Темне піддашшя де-не-де світилося тоненькими сонячними промінчиками, що сочилися крізь дірки в руберойді. Відчинені дверцята трохи додали в приміщення світла і між двома бантинами товстими струнами вималювалися ряди мідних дротів, на яких залишилося кілька сухих риб’ячих голів: на початку літа Віра з сусідськими хлопчаками ловила в Верхній Біленькій карасів. Вимащена глиною долівка горища було припорошена шаром піщаного та вугільного пилу. Скрізь було сухо, без будь-яких слідів вологи. 
             На подвір’я увійшла мати. Вона працювала санітаркою в міській лікарні. Підходящої роботи в своєму селищі, віддаленому від центра міста, не знайшлося, то ж добиралася додому через горби та ярки стомленою, тримаючи в руці вузлик з харчами, купленими по дорозі. Піклуватися про дочку окрім неї було нікому. 
             З початком війни Віра в школу не ходила. Займалася хатніми справами та невеличким городом. Мати помітила приставлену до стіни драбину і занепокоїлася.
             - А чого це ти на горище лазила? Чи ховалася від когось? 
             І, зітхнувши, додала:
             - Минулої ночі мені наснилося, що ти упала в колодязь. Я схватила тебе за коси і намагаюся витягти, але знизу наче хтось за ноги тримає. Гукала-гукала сусідів на допомогу, та марно. Рука заніміла і пальці розімкнулися… Ой, поганий сон.
              Додавати матері смутку Вірі не хотілося і про воду зі стелі вона промовчала. Доволі їй того сну – он яка пригнічена.
              - Надіялася знайти старі зошити, щоб несписаними аркушами розжитися.
              - Де ж їх знайдеш? На розпал давно всі пішли, а чисті аркуші ти ж сама з них і повитягувала.
              Наступного ранку у вікно постукав посильний поліцай і наказав Вірі за дві години з документами та необхідними речами прибути у двір комендатури. Нову партію молоді з залізничної станції відправлятимуть у Німеччину. Мати заголосила, але ховатися чи кудись тікати було марним: піймають, та ще й калікою дівчину зроблять. А то і заб’ють до смерті.

                                                                          * * *
               Скільки часу була в дорозі, Віра не усвідомлювала. Отямилася уже у дворі концентраційного табору в якомусь німецькому містечку. Перед довгою шеренгою прибулих повільно походжав офіцер з привабливою фрау років сорокá. Жінка зупинилася навпроти Віри, уважно її роздивилася і запитала:
               - Шпрехен зі дойч?
               - Ні, ні! Не шпрехен! – поквапилася з відповіддю дівчина.
               Фрау засміялася і кивнула головою. Німець жестом наказав Вірі вийти зі строю. Чомусь  доля прибулих почала вирішуватися саме з неї. Німкеня прискіпливо оглядала дівчат, наче вибирала товар на базарі. Хлопці її не цікавили. Це занепокоїло  Віру: на лихо чи на добро? Та на яке можна сподіватися добро у фашистському лігві! Дівчина вже ненавиділа цю сухоребру незнайомку, яка взяла на себе право розпоряджатися чужим життям. 
            Врешті з шеренги зробила крок ще одна полонянка і німкеня тим задовольнилася. Забрала дівчат і повела їх з подвір’я табору на ошатну вуличку з невисокими парканами та покритими черепицею цегляними будинками. Чиста бруківка, квіти упродовж вузького тротуару та і все, що чекало на дівчат попереду, було чужим, незвичним, якимось урочисто-холодним, зовсім не схожим на запилені вулиці рідного Донбасу з акацієвим затишком та чебрецевим запахом українського степу. 
(Продовження буде, пишеться)

(На фото з інтернету довоєнне селище Верхнє - колишня Третя рота. Нині - м. Лисичанськ Луганської обл.)

ID:  685208
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.08.2016 18:52:45
© дата внесення змiн: 20.09.2016 10:09:14
автор: Галина_Литовченко

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Lana P.
Прочитаний усіма відвідувачами (606)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Віталій Назарук, 22.08.2016 - 22:14
Так би вийти на трибуну і все, і зразу... Чекатиму!
 
Галина_Литовченко відповів на коментар Віталій Назарук, 30.08.2016 - 17:24
Прислухалася, як закінчу - все зразу. friends
 
З нетерпінням чекаю продовження . наша історія...тільки чому завжди сльозами писана? І тепер,як і колись ...
 
Галина_Литовченко відповів на коментар Ольга Струтинська, 30.08.2016 - 17:25
Продовження буде, дякую! give_rose
 
Касьян Благоєв, 22.08.2016 - 21:03
завдали душі смутку...
і я маю оповідь нині вже покійної жінки і про роки тридцяті, і про війну, і про роботи в Німеччині, про три з половиною роки, яких вона не забула до кянця днів своїх. дивовижна історія, де і трагедія юності, і втрата рідних на тих роботах, і кохання до молодого голландського полоненого, і багато чого, - вам би її переповісти, а ви вже маєте відчуття, як передати все через слово
 
Галина_Литовченко відповів на коментар Касьян Благоєв, 30.08.2016 - 17:28
Моя свекруха теж все життя згадувала ті роки в Німеччині (не рідко і гарні моменти, бо пощастило з хазяйкою).
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: