Про «б’є» і «терпіти»
Ось чую, сусідка жаліється подрузі тихо:
– Ну що за біда мені?! звідки ці сварки і лихо? –
Готую, перу, прибираю, доглянуті діти,
А він мене б’є!.. – Що, підгулюєш? – … Маю терпіти…
**
Про сімейні драми і знаки
І де ти від клопоту дінешся в цьому житті:
Сімейний тайфун пронесеться між парою стрімко,
А потім: «Давай-но цілуй взнак примирення жінку!»
«А де він, той знак?..» – і коханий в глухому куті…
**
Про печаті національності
Будинок пологовий. В ньому, як завше, гарячка,
Усі в суєті і, звичайно, як в тих серіалах,
Дітей переплутали, – гідне це пензля Шагала!
А народили мокша, українка й полячка.
І що тут робити? – у паніці всі; раптом лунко
Звучить українською з вуст татуся-патріота:
«Слава героям!» – і перша дитиночка струнко
У ліжечку витяглась – аж-но розкрили всі рота!
Тут поляк швиденько бере собі другу дитину.
– Чому, ляше, цього?! – у крик московит – в чім причина?
– Коли українець з отим своїм «слава!» ввірвався,
То мій усміхнувся, а твій он, москалику, вс…ався.
***