1.Застогнав місяць вересень
у сорок першому –
Це тоді Бабин Яр
чорні справи завершував:
Аж оглухло від черг автоматних
все там,
Як прощалися люди,
невинні, з життям.
2.Українців багато було
там запрошених.
Все: дерева, кущі і трава,
кров’ю зрошені.
Там євреї і роми
були, як рідня,
Й росіяни не знали,
що то - западня.
3.Нерозбірливі кулі,
людей доганяючи,
Попадали в дітей
і дорослих, благаючих.
І стогнав Бабин Яр
від людського виття,
Бо не міг врятувать
тисячам він життя.
4.Піднімалися в небо їхні душі,
геть зранені,
Жахом, димом, вогнем,
людей криком обпалені…
Занімів Бабин Яр
після декількох діб –
Вже не люди, а трупи
лежали тоді.
5.Скільки кращих імен
було кров'ю затоплено –
Геноцид проти людства
там явно був зроблений.
Там Олени Теліги
замовкла струна.
Не була там задіяна
жодна труна.
6.Тільки трьох із ста тисяч
було урятовано
Інша доля їм небом
була уготована:
У одну із тих трьох
закохався мадяр –
Їй життя врятувать
попрохав Бабин Яр
7.І не витримав Яр –
врятував її ворогу:
Знав: кохання й життя –
дуже коштують дорого.
Скільки років пройшло,
а той Яр, як тавро –
Біль і розпач людей
не опише й перо.
8.Бабин Яр і сьогодні
живих зобов’язує
Правду знать про трагедію цю
і нагадує:
-Будьте мудрими, люди,
скажіть війнам – ні,
Бо життя не повинно
згорати в вогні!
9.Пам'ятайте це, люди,
любіть одне одного,
Бо життя не для війн,
а для щастя народного
Й особистого нам
хай Всевишній дає.
І минуле ми знати
повинні своє!
Ганна Верес (Демиденко).
