поринати у космос
це наче підніматись у ліфті
але із безкінечністю поверхів
космос ділить усе на крихти
ти крихта
яка не може ніяк заснути
самотній човен у океані
в якому немає берегів
і ця музика
міс підступність
міс неймовірність
міс неможливість
її не вимкнути
вона у тобі і ти у ній
ви просто розчинились
так як тане весною сніг
вас не існує
це не ти її
а вона тебе слухає
ти ж - мовчиш
вона тебе слухає
навіть коли ти
мовчиш
більше нічого не втрачено
усе набуває форм зв'язків та сили
якщо є не те що людина -
хоча би музика
яка в тебе вірить
яка тобі вірить...
30 жовтня 2016 [04:11>
