|
Цей твір я також вважаю романом, писався він спеціально для того, щоб відправити на Коронацію слова. Яким же наївним я був. Божевільний звісно не переміг і навіть не засвітився, але вартий уваги.
знайти можна за посиланням
https://vk.com/topic-119956542_34138139
*
боЖевілля пишеться з великої літери ж
*
Я стояв і дивився у стелю.
Я катастрофічно крихітний.
Космос грандіозно великий.
Катастрофа крихітного космосу.
Між нами надзвичайно велика відстань, тому надіятись на його допомогу – те саме, що просити одне дерево допомогти вирости іншому. Проте, навіть якби це було можливо, поруч немає дерева, яке б витягло своїми дощами моє коріння з-під твердої землі, а згодом і над нею. Немає ні хмар, які б виросли, мов гнізда, у густому міжгіллі, ні вологи, яка б подарувала мені таку довгоочікувану свободу, включно зі щастям, яке є невід’ємним алхімічним елементом, немає простору, в якому б проростали мої думки й погляди, нема неба наді мною.
*
– Це три головні принципи Творення Реальності. Казати, чути і бачити, – повторив він. – Бо Слово – молекула голограми, що ховається за
Дзеркалами, Слух – її чутливість до змін, до метаморфізації під дією первісних сил, а Зір – це рушійна енергія, що заводить механізми відкриття і закриття Дверей.
*
Вони цілувались уперше. Так боязко, неправильно, але щиро і по-справжньому, так самовіддано, так чисто, як перший раз, як вперше, як в той раз, який більше ніколи не повториться. Справді: багато речей ні-
коли більше не повторяться, навіть тоді, якщо їх запишуть на відеокамеру і відтворять на великому екрані, все одно це більше не повториться. Можливо, будуть подібні ситуації, але такої, ідентичної до першого разу, вже не буде, тому хай егоїсти повністю віддаються пристрасті, хай атеїсти моляться, мов уперше, коли не були ще атеїстами, бо такого більше не повториться.
ID:
700813
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.11.2016 00:47:02
© дата внесення змiн: 18.11.2016 12:09:51
автор: a.dankiv
Вкажіть причину вашої скарги
|
