Я любив тебе осінь - щедро,
у натхненні своєму плекав,
як надію я випустив в небо,
а про більше нічого й не знав.
через нашу тягучу любов,
через вітер холодної втечі,
ти найкраща була я б сказав,
але так - лиш між нами до-речі!
Все на світі десь має заміну,
і проходять століття й роки,
і міняють тебе вже на зиму,
сніжно-білу принцесу краси.
ти у пам'яті серця лишилась,
та мені до смаку більш нова!
прощавай - і пробач, і не злися,
що тепер моя муза - зима.
(с)Володимир Ярославський