Триматись у балансі, на межі:
Ні в той, ні в другий бік щоб не зірватись…
І спини вигинають куражі –
Ускочити б, можливо, не боятись...
Вже не одного посікли "ножі".
Бажання задивлятися угору,
Простягши руки, як свобідний птах,
Злітати ввись, у відповідну пору,
Нестись до світла, обминувши жах
Брехливого занедбаного "двору"…
Земне тримає міцно у спокусах
Кайданами ілюзії та прав…
В кінці дороги вже великим плюсом,
Якщо нікого ти не обікрав,
Любов і правда не скотились в лузу.
Буває часто: чорне стане білим,
А біле – чорним – вмить все навпаки.
Встеляється дорога пилом сірим,
По- різному фарбуються гріхи,
Залежно від душі та примхи тіла.
Прискіпливість і небажання бруду
Та зла – в досягненні всіх благ земних--
Наповнювати Світлом душу буду
В меті святій -- завжди лишень із Ним –
Творцем Єдиним Всесвіту і люду.
29 листопада 2016
(с) Валентина Гуменюк
СВІТЛОМ, ВАЛЮ! СВІТЛОМ... 
