Вже відступає Ступлю на землю,
зима за обрій, тепло відчую,
весна крокує, я все найкраще
несе нам спокій. їй подарую!
Дивлюсь у воду
і бачу вроду,
вона віддзеркалює
живу природу.
А в небі синім Вдихну повітря
сонечко сяє, на повні груди,
воно ж найперше весна привітна
весну стрічає. і гарна всюди...
Іду в садочок,
дерева голі,
та до обнови
уже готові.
Погладжу вишню, Березень, квітень,-
обійму грушу, ще за горами,
зігріють серце, привітний вітер
оновлять душу... пливе степами.
Іду неспішно
у чисте поле,
мене стрічає
квиління кволе...
То зима стогне, Не стогни, зимо,
ніби вмирає, не плач, благаю,
а все навколо все мине швидко,
весну стрічає... вернешся, знаю!
Зима з весною
стрілись у битві,
непереможні-
вони обидві!!!
