Світ жорстокий, світ суворий —
чорно-білеє кіно.
Був колись він кольоровим,
світ, в якому живемо.
А тепер немає місця
в ньому для тепла душі.
Посідали тролі в крісла,
всі слизькі, як ті вужі.
Правда нищиться брехнею,
а з серпів кують мечі.
І літають над землею
ненажерливі сичі.
Все шукають привілеїв
й хочуть, щоб Господь простив.
Наш закон вже "ласти склеїв",
і немає перспектив.
Влада править — хто як вміє,
обдирають все і всіх.
А казна все порожніє.
Рада в нас — і сміх, і гріх!
Доки будемо дивитись
ми це дивнеє "кіно" ?
Треба вже від сну зцілитись
і здолати хиже зло.
