Рік за роком проминає, крок за кроком я ступаю.
По земельці рідні йду, Честь героя я несу.
Рік за роком проминає, кров чолом моїм стікає.
По земельці рідні йду, честь героя я несу.
Нині дощ мене спиняє, він стежину розмиває.
Я піду в обхід дощу, флангом я його пройду.
Дощ спиняє нас усіх, мужніх, сильний, молодих.
Ми підем в обхід дощу, я сьогодні не умру.
Завтра я вернусь додому, завтра милій покажусь.
Родину розцілую завтра, на хазяйстві пригоджусь.
Приберу подвіря рідне, вишню свою я підлю.
Черезмісяць знову їду, на стежину ту стару.
День за днем проходить час, а чиїсь час уже погас.
Град сьогодні, злива, мати вишню не покрила.
Град всю вишню уже стряс, покинули вишні нас.
А цвіла та вишня мила, так, що дай їй тільки сили.
Всі в печалі, а мати знає, сонце світить, дощ зникає.
Знову буйно плине час, час цей свято всі припас.
Вишня знову зацвітає, мати плаче, сонце сяє.
