У неділю в магазині багато народу
Хтось несе в руках горілку, а хтось просто воду.
Скупчення в відділі м’яса, зараз там розпродаж,
Крильця й ніжки індюшачі кинули на продаж.
Людно дуже й в овочевім відділі сьогодні,
Щось гребуть всі у візочки наче всі голодні.
Черги знатні біля каси що тут говорити,
Що нагребли у візочки треба ж оплатити.
В такій черзі молоденька матуся стояла
Все синочка говіркого тихо умовляла.
А хлопчисько все гучніше їй відповідає:
«Хочу я оту машинку, що сама літає».
«То літак, а не машинка, - гримає матуся, -
Якщо рота не закриєш, я зараз зірвуся!
Ну не маю грошей зараз я ж тобі казала
Та й згадай, на тому тижні іграшку купляла».
Хлопчик очі на матусю поволі підводить,
Потім трішечки від неї на відстань відходить
Та як крикне: «Як не купиш то скажу я тату,
Як животик ти цілуєш дядечкові Гнату!
І як потім двері в спальню міцно закриваєш!
Потім тато запитає, що ти з ним ховаєш!»
Мати просто побіліла, кинула корзину,
Швидко підняла на руки рідную дитину
Та як вітер з магазину різко дременула
Навіть пляшечку з водою дитячу забула.
То ж батьки запам’ятайте: Хоч мала дитина
Та вже розум власний має, бо вона людина.
30.06.2017
