Розлука залишила шлейф емоцій,
Що тягнуться невидимою ниткою.
Зневажливо зачмихав й рушив потяг,
І вечір огорнув чорною свиткою.
І засміявся. Підморгуючи зорями,
А потяг знову заграває з шпалами,
І грається думками мов прозорими,
Тих що не сплять. В зупинках між вокзалами.
А шлейф емоцій набирає кілометри.
На поворотах мало він не рветься.
За вікнами минають силуети,
Клубок емоцій йде від серця в серце.
Ось знов пряма. Кінцева. Пункт призначення.
Якийсь період. На перон знов крок.
В касі квиток для нашого побачення,
Щоб шлейф емоцій склався у клубок.