Моя помада на губах твоїх,
Смак фарби. І природний смак емоцій…
Міцні обійми. Несміливий сміх,
І почуття що голову виносять…
Моя помада… Вже її нема….
А я ж так довго макіяж робила.
Тепер уся природня і проста,
Та в цьому є, мабуть найвища сила…
Дотики губ. Ні! Дотики душі…
Немає місця тут для фарби й фальшу…
Відчую серця хвилі метушні,
Помада стерлась… І ніяк інакше.…
Солодкий смак, і аромат приємний,
Це все не те… Косметики омана…
Всі почуття іду по тілу в нервах,
Як всі річки ідуть до океану…
Стерлась помада. Час минає наш.
Солодкість перейде в п’янку дрімоту,
Я швидко знов підправлю макіяж.
Одягну губи в шар помади, й цноту…