На циферблаті життя знову клацає стрілка,
Знову десь із небес з тріском падає зірка.
Хоч немає за що і просити спокути,
Небо не видерже всіх, це все так має бути….
З неба падає зірка, горить так яскраво.
Людям всім на землі до нестями цікаво!
Куди впаде вона, ніхто і не знає!
Зірка плаче вогнем, вона – догорає…
Наостанок красою затьмарить все небо,
І яскравим промінням освітить як треба….
Добротою, красою, наївною щирістю…
Недоступною всім такою невинністю…
Полетить із небес світлом трави розбудить,
Її тягне земля… В небеса ж линуть люди…
