Тм’я’ний блиск у гранчаку,
На вінці шматочок хліба.
Хустка мокра у руці,
Вся лицем від горя бліда,
Ще чекає, він прийде.
І не вірить, що немає.
Біль наповнив пустоту,
Розпач серце її крає.
Їй писали - вже немає,
їй сказали, що без звістки,
Тільки серце не сприймає
Паперові ті відписки.
Серце матері кричить:
Я чекаю, чуєш сину,
відчуваю він живий.
Не готуйте домовину …
Рік минув. Вже йшло на два…
Листоноша стукнув в двері:
Ти листа цього ждала,
Що там пишуть на папері ?
Як тремтить її рука.
Зачитай-- вже кволо просить.
«Здравствуй мамо, я живий,»
А вона як заголосить :
Сину, сину сонця світ ,
Я тебе весь час чекала,
Серцем вірила, я знала,
Що настане щастя мить !
В материнськім серці
Віра,
.Незгасаюча Надія,
І безмежная Любов.