Дивіться, знову буря, буря
Змітає все у небо в часі.
Та тільки сонце, мовби куля,
Котить по шляху неборасі.
Шукайте людоньки те щастя
Серед розбурханого пилу,
Серед дощового нещастя,
Що шлях до долі окропило.
Серед заплутаних стежок,
Та серед тихих островів
Та непрочитаних казок,
Що прочитати я не зміг.
Ніхто не скаже, чим дивує
Те дике щастя, що знайшов.
Буває... часто вередує,
На серці розриває шов.
Та що робить, вже маю щастя,
А може лихо, та хто зна
То може сонце, чи ненастя?
То може осінь,... чи весна?
