Нам вересень щедро дарує тепло,
А літо минуло, немов не було,
Так швидко скінчилось, помчавши удаль.
А нам залишило журбу та печаль.
Здається, чого б то було сумувать?
Адже дні ясні та погожі стоять.
Ще сонце тепло посилає землі,
Та вже відлітають в далекі краї
Ключі журавлині, так низько летять,
Надовго прощаються, тужно кричать.
Той крик журавлиний нам душу ятрить,
І жалем проймає, і в серці щемить.
І змушує голови в небо піднять,
Легкої дороги птахам побажать,
Щоб зникли навіки всі думи сумні,
Щоб знов повернулись до нас навесні.