Затуляю вуха, аби нічого не слухати...
Не хочу віднятись від Тебе:
ні в що нижче направити серце
не можу...
Твоя держава — непереможна!!
Бо Ти вся — Серце і Небо.
А всяка хвилька — захиляє Погляд
Божий.
Хто нам зможе заборонити? —
знаходити серцем серце,
несподівано глибше і вище...
Твої очі розвіюють хвильки
неможливостей —
І Ти — в життя тихий вогнище...
Більшає Життя у все більшій Свободі
у Світлі Твого Обличчя
Я навіть не можу сказати Тобі як люблю Тебе...
А Ти й так знаєш, і серцю пишеш...
Не треба й рентгена:
я комашка на травах,
де раптово
вийшло сонце...
17.11.2005
