Іще до дна не випите вино,
Не скурена остання сигарета.
Життя творить небачене кіно,
Ховаючи непізнані секрети.
Я п’ю вино - горить товста свіча,
В каміні дрова майже догоріли…
На ліжку, як клубочок, спить дівча,
А тіні на стіні - закам’яніли…
Дівча муркоче, гріється в теплі,
Я п’ю вино і думи солов’ями…
Вже сиві ми – колись були малі,
А як ми помінялися з роками.
Не можна залишитись без вина,
Не варто долю власну поміняти.
Життя іще не випите до дна…
Про це ми маєм, друзі, пам’ятати!
Скільки б не жили то весь час здається що ще не все поробили, що ще стільки багато по переду...
Життя летить з такою швидкістю і все що вже було дійсно не поміняти. Та треба насолоджуватись тим що є... що маємо... Гарно написали Віталію!!!
Гарно написали Віталію!!! 
Отож бо скільки ще треба встигнути всього в житті! 
