Літечко проснулось, настрій здарувало,
Зранку смакувало ковдру снігову.
Променем ласкавим в душу заглядало,
Чи то йду в діброві, чи то я пливу.
Щось таке приємне дихало у груди,
Зупиняло подих наче й не живу.
Господи в раю я, чи то ще прибуде,
Чи приснився сон цей, чи то на живу.
Вітерець піднявся, дмухнув у долину,
Загортав у килим ковдру золоту.
Блиснуло намисто, наряджав калину,
Бачу... бачу не дрімаю, літечко в саду.
Гарно, Миколаю! Літечко вернулось,лиш ледь-ледь всміхнулось,та й кудись далеко відпливло,осінь швидкоплинна лиш на мить пустила, та вже й розгорнула холодне крило...
ще прибуде, козаче! Не сумлівайсі! 
