Намагайся мене лікувати
чорним зіллям з дубового листя,
що сто літ височів коло хати,
та лиш нині уперше приснився.
Намагайся мені проколоти
білу вену на синім зап'ястку.
Я ловитиму зможеним ротом,
кожну добре нап'ялену пастку.
І на лікті спиратися буду,
щоб двигтіти мене не прийшлося.
На колючому дротику суду
порозвішую сиве волосся.
Не зважай, не зважай, ні, не треба,
проникати в незнане глибинне!
Заганяй мені голку під ребра
і уприскуй це трійло полинне.
Може годне воно злікувати
відчайдушну останню нескору
того дуба, що ріс коло хати,
передчасно вознісшись угору.
17.11.17 р.
