Твої найкращі пісні сідають у потяги із навушниками у вухах
Рядки твоїх віршів все ще не вміють приховувати страх
У очах твоїх вигаданих персонажів, котрі забули удома квитки
І проводжають вагони помахом руки, під аркою із заставки
Американського телесеріалу
Твої найкращі дні ще не настали
А ти сидиш у моніторі з пляшкою спрайту у руці
І не бачиш зворотнього сигналу на тому кінці
Заплутаного телефонними дзвінками лабіринту безкінечнних снів
Ти ще не купив подарунків тому хто завжди хотів
Подарувати тобі рушницю без набоїв
Якої б ти нізащо не розділив надвоє з патронами, викинутими у криницю
Сідаючи у вагон і торкаючись надпису - не притулятись
Немає чого боятись не порушити закон
Не підписавшись під документом, що відправить тебе на лінію вогню
Згрібаючи обпалену стерню із пораненими ворогами
Де друзі не будуть помирати поруч із нами
Зникаючи в темряві на зустрічній смузі
Твої найращі ідеї втомилися і лягають спати
Під мелодії із фільмів про смерть, любов і зміну статі
Під мелодії із фільмів де вигаданий кінець не означає
Реальний початок
Твої найкращі ідеї люблять рифмувати не зібрані до купи рядки і обмани
Не стануть на шляху у приреченого графомана
