В бузковий вечір ми зустрілись біля моря,
Там бриз легкий нас ніжно обіймав,
Срібло́м у темних водах мерехтіли зорі,
Низенько серпик місяця звисав.
У сутінках звучало фантастичне танго,
Слабкий і ледве чутний плескіт хвиль…
Це – парний танець,
танго ніжності й кохання,
Ласкава тиха музика весни.
У тьмянім світлі бірюзи і перламутру,
Що линуло крізь задум бунтівний,
Несміло раптом ти узяв мене за руку, –
Ми танго танцювати почали.
Не чути дихання нічної прохолоди…
Бентежить ніжна посмішка твоя…
І славна музика звучить, як нагорода, –
Любові розгоралася зоря.
11.02.2013
