М.Н Ткаченку
Ви нагадали про Лазірки,
Про річку тиху Сліпорід.
І засміялась рідна зірка,
В дитинстві викупався світ.
Лани немов зашепотіли,
Дерева ніжно обняли.
В селі я побула. Зраділа,
Що Ви додому привели.
І що жива старенька груша,
І проліски у квітнику,
І що сипнув сад щастя в душу,
І вітер закружляв в танку.
І мама раптом стрепенулась,
Дістала вишиті дива...
Я чую легіт рідних вулиць
До мене лащиться трава.
І все навкруг - то незабутнє,
Хай доля з хитрістю кива,
У свято я прийшла із буднів,
Щоб освятити суть в словах.
