Згасають села, як ранкові зорі -
Без голосінь і сліз, без зайвих слів.
Приходять ранки, чисті і прозорі,
У сум полишених занедбаних садів.
І сходить сонце над розбитим тином,
Обвитим диким хмелем і плющем.
Вже тин забув, як у далеку днину
Йому схилявся сонях на плече.
Осіла хата, згорбилися стіни,
Посліпли вікна, похилився дах.
Лиш вітер часом залетить у сіни,
Та сяде на димар спочити птах.
У нежилім обійсті ходить літо,
А потім - осінь, а по ній - зима.
Бува - в снігу, бува - дощем полите.
Усього є. Лише тепла нема.
Живе там пустка - сіра і холодна.
Стежки порослі - сиві та смутні.
Лиш кіт старий, облізлий і голодний,
Когось іще чекає на вікні.
