Зійди в серце моє Україно Свята,
Поселись в нім піснями із гаю.
Прохолоди хай вип’ють вуста,
Прилинь шумом вітрів і ручаю.
Нагрянь гуком і бурею в тіло моє,
Дзвоном чистим Дажбожої мрії.
Нехай святиться імя твоє,
Чорноризі хай згинуть в стихії.
Ти надія і щастя, життя моє все,
Як той попіл в тобі відроджуся.
Ти завзять моїх, дум озерце,
Я в тобі, як ручай розіллюся.
Загляни в мою душу відлунням кайдан,
Зойком болю загиблих в засланні.
Вітром з степу, що впав на курган,
Духом тих, що згубились в змаганні.
Я ж помститися хочу за честь і ганьбу,
За Степана й Тараса помщуся.
Час розплати не має страху,
Тобі Мамо моя поклонюся.
Скріпи волю мою і мій дух загартуй,
Не заростає хай туди стежка.
Збережи і для справи закуй,
В полумяному серці замешкай.
Я не здам тебе рідна Матусю в біду,
Береже твою вічність трисуття.
Може смерть свою в муках знайду,
Та ти... житимеш сильна й могутня!
