На колінах мати, плакала до Бога.
Поверни ти сина, бо важка тривога.
Поверни ти віру, бо змита сльозами.
Як же важко жити, в світі з ворогами.
Руки постаріли, очі наче попіл.
Як же я змарніла, сину синьоокий.
Мені хоть хвилинку, щоб ти повернувся.
Увійшов до хати, й в голос відгукнувся.
Плаче мати сива, на поріг присіла.
Син не повенувся, а вона марніла.
Голоса не чути, тільки вітер свище.
Сину повернися, як без тебе жити.
Сили покидають, бачу сни про тебе.
Ніби янголятко, ти таке веселе.
Голос солов'їний, ніжні рученята.
Сину повернися, в мамину ти хату.
Стала, подивилась,мати на дорогу.
Бачить тінь далеко,знову ця тривога.
Двері відчинила і зайшла до хати.
Впала на коліна, знову примовляти.
Чути ніби голос, продзвенів на дворі.
Двері проскрипіли ті старі дубові.
Але мати далі, плаче промовляє.
Сину повернися, я тебе благаю!
Син побачив маму, і припав до неї.
Ви не плачте мамо, я змащу ці двері!
Витер сірі очі, ніжно обіймає.
Мамо я дав слово, всі для вас медалі.
Нащо ті медалі, я тобі радію!
Довго я чекала, хоч мала надію.
І просила Бога, щоб ти повернувся.
Сину синьоокий, гарний і високий!
Тільки ти посивів, наче твоя мати!
Сину! Милий сину! як ти можеш спати?!
Мамо бачу тіні, всіх кого не стало.
Як я можу спати, серце задрижчало.
Падають лиш сльози, сину все поборем.
Україна вільна, люди так говорять.
Правду кажуть люди! Вільна ми країна!
Тільки плачуть мами, ждучи свого сина.
ID:
795540
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 14.06.2018 00:47:02
© дата внесення змiн: 14.06.2018 13:51:59
автор: LIV13
Вкажіть причину вашої скарги
|
