Сергей Жадан
Из цикла «ТРИ ГОДА МЫ ГОВОРИМ О ВОЙНЕ» (2018)
+ + + + + +
По улице проходит женщина.
Останавливается напротив магазина.
Колеблется.
Нужно купить хлеб, дома заканчивается.
Думает: купить сейчас или лучше уже завтра?
Достаёт телефон, слушает гудки.
Говорит с мамой.
Говорит резко, не слушает,
сбивается на крик.
Кричит, стоя
перед витриной магазина.
Так, словно кричит на своё отражение.
Обрывает разговор, не дослушав,
идёт по улице, проклиная
невидимую, и от этого ещё более
ненавистную
маму.
Плачет от обиды на неё
и от невозможности её простить.
Забывает о хлебе.
Забывает обо всём на свете.
На утро начинается
первый артилерийский обстрел.
(Перевод с украинского)
+ + + + +
Вулицею проходить жінка.
Зупиняється напроти магазину.
Вагається.
Потрібно купити хліб, вдома закінчується.
Купити тепер чи краще вже завтра? - думає.
Дістає телефон, слухає гудки.
Говорить із мамою.
Говорить різко, не слухає,
збивається на крик.
Кричить, стоячи
перед вітриною магазину.
Так, ніби кричить на своє відображення.
Обриває розмову, не дослухавши,
йде вулицею, проклинаючи
невидиму, і від цього ще більш
ненависну
маму.
Плаче від образи на неї
і від неможливості її пробачити.
Забуває про хліб.
Забуває про все на світі.
На ранок починається
перший артилерійський обстріл.
