ЗАЧЕКАЙ ЛІТО!
Серпень збирає налиті ,стиглі жнива,
Розплела ,тополя свої золотаві коси...
Над берегами тече водиця жива
І відлунює водограй ,що вже осінь!
Зачекай ,моє літо не біжи удаль!
О сонце ,я ,ще не зігрілась тобою!
Ти ідеш ,залишаєш тугу ,печаль...
І світанки ,вмиваються сльозою.
В зажурі ,стоїють над річкою верба-
Час ,розмалював листя зелене...
Моє літо ,літечко - золота пора!
Ти щебетало, на віттях для мене.
Дивлюсь, на небо провожаю тебе!
Ти відлітаєш ,із ключем журавлинним...
Голубило, балувало ніжило мене...
смакувала плоди пером лебединним
Прощай ,літо, замріяні ліси гаї!
Прекрасна золота пора у стоголоссі-
Вдихаю у запашні трави у росі
Туди де ходили, у жита ноги босі.
Зачекай ,моє літечко не біжи удаль!
Усміхнись ,мені із за хмар востаннє!
Журавлиною піснею розвій печаль...
В бабине літо ,з зір принеси вітання.
М Чайківчанка.