Стають безлюдними вулиці,
Неначе картини минулого
Я даремно гадав, що забудеться -
Та з уламків не склеїти цілого
Хоч як довго я намагався
Заховати журбу неба хмарного -
А терпець мій урешті вірвався
Всі зусилля мої були марними
Приспів
Прошу: забудь! Пробач. Я йду...
Більше мене не клич - не клич біду
Разом вже нас нема, з тих пір відколи…
Бо я тебе не пробачу! Даруй, ніколи!
Пропала любов чиста безвісти,
Брудної напившись години,
Зізнаня в коханні та вірності
Не здибали і середини
Приспів
Прошу: забудь! Пробач. Я йду...
Більше мене не клич - не клич біду
Разом нас вже нема, з тих пір відколи…
Бо я тебе не пробачу! Даруй, ніколи!
