На одинці із морем думаю про все…
Життя іде, буває так непросто.
Бо надто рідко, як пряме шосе,
частіше, як бруківка з перекосом.
То яма, то зигзаг, то поворот стрімкий,
такий крутий, аж дух перехопило!
"Паски безпеки на тобі?" - мовчу,
інструктор строгий, але справедливий.
Знов Перехрестя:" Вивчила урок?
Як ні - повернення назад, щоб зрозуміла.
На перездачу через певний строк!"
І я іду, та рук не опустила.
Життя - чудовий вчитель. Добре вчить.
Та дорого бере - як репетитор.
А вищий Навігатор - всього суть,
і поміч на шляху, й Хранитель.
Ось так, любима Небом, крок за крок
складаю іспити життєві, далі вчуся.
Не нарікаю. Майже не боюся,
бо не сама, зі мною поруч - Бог.
