Так дзвони радісно гули
Понад Софіївським майданом:
- До Злуки ми віками йшли,
Соборна Україна встане!..
Чому ж тоді не вберегли
Те, що Соборністю назвали?
Чому зітліли, відгули
Оті дзвінкі універсали?
В них проголошував нарід:
-Однині й вічно ми - єдині,
І УеНеР, і ЗУеНеР -
Одна - соборна - Україна!
Історія жорстоко вчить,
Та не словами, а ділами:
Страшних помилок не злічить;
Брели тернистими шляхами.
Ненависть, розстріли і кров,
Криваві більшовицькі "флаги"...
І з-під свободи хоругов
В совєтські гнали нас гулаги...
Прозріння час таки наспів:
В живий ланцюг сплелися руки:
Прадавній Київ наш і Львів
Знов об'єднала радість Злуки.
На чатах Пам'ять в кожний час...
Лиш мудрих доля не розлучить.
Із "градів" в душі б'є Донбас -
Історія криваво учить.
