* * *
Пишеться доля речей
нижеться воля речей
пишеться повість речей
видом твоїх молодих
і красивих
і вдумливих дуже очей
Душі й серця
димні й бездимні
виявляємось
ми молодими
в Господа Оці
тверді й високі
й найперше – сміливі
Й що це? І бачать
сливу –
наукову, стару
і примхливу?..
І що?
до моєї з’яви
художники піють –
й роти порозкривали
роззяви…
Є небо високе
і твердь
і низи як наддаті
і райськії птиці
і ми
й спільне серце
нам змащують –
небо співаюче
й мед благодаті!!!
Я бачу як бачу
не знають
від чого заплачуть…
Пишеться повість речей
летючих
вже сяючих
Божих у тобі очей…
Чи й до твоєї з’яви
стоять ці художні – і піють
літає осяйність…
і відблиск осяйний
у явність?
І мед несу
Богу
15.03.2019