У суботу, десь під вечір,
Накопавши черв’яків,
Взяв балда рюкзак на плечі
І пішов на карасів.
Розмотав, розставив вудки
І (не бачив щоб ніхто)
За кущем із пляшки хутко
Перекинув більш, як сто.
А природа! А погода!
Не чекав балда біди,
Раптом бачить – чорт виходить
З каламутної води.
Усміхнувсь по самі уші,
Чорну ратицю подав
- Я із фірми «К чорту душі», -
Бриль знімаючи, сказав.
І добавив:
- Я купую
Душі в правидних людей,
Процвітання – гарантую
Без усяких там ідей.
То ж давай, Балда, по суті –
Довго мозок не мороч
І назви ціну в валюті,
Можна й гривнями – як хоч.
Балда дума:
- Здам я душу
За монету за дзвінку,
А залишуся бездушний?
І дав відповідь таку:
- А тепер давай по суті
Скільки коштує душа –
Сто мільйонів у валюті?
І щоб жити як у США!
Прижени машини «Вольво»
І «Тойоту», і «Фіат»
Та збудуй палац пристойний,
Та гарем з інтердівчат,
І щоб всім чортячим кодлом
Керував Я залюбки!
Ну, то як, Чортяко, згоден?
Чого вилупив беньки?!
Чорт на чорта став не схожий,
Рило й зовсім без ума:
- Ну й нахаба ти, раб Божий!
На тобі ж хреста нема!
- Слухай, Чортова особо,
Я не пушкінський балда!
Затрищиглю твого лоба
Свою душу не продам!
