Благословенна будь, дорого,
На всі віки й материки!
Хай світять радісно і строго
Твої вогні і маяки.
Людина, ставши на колеса,
Спішить в примарне майбуття.
Хода повільна, тихі плеса -
Це щось на грані забуття.
І хто у тому винуватий -
Боги небесні чи земні,
Що двадцять перший рік крилатий
Горить на швидкіснім вогні?
Що люди жертвують собою
Первісним ідолам своїм -
За щастя ринути стрілою,
Зникати димом голубим?
Однак розсудок розпашілий
Все дужче каже нам: зажди!
Прадавнє колесо рухливе
До раю котить не завжди.
