Сьогодні я дивилася в ріку -
швидку, бурхливу, ненаситну річку.
У ній не задрімаєш, як в ставку.
Вона не джерельце і не криничка.
Рве береги, викручує коріння.
Її весняність непрозора й хижа.
У бурім холоді виблискує проміння.
Дивлюсь їй в очі, а вона мені -
Ти - їжа!
Я таких, як ти, з'їдала сотнями.
Вечері і сніданки з таких, як ти, я мала за везіння.
Не все ж мені голодною текти.
Не все ж мені живитися корінням.
Сполохалась і ледве одвела...
Я ледве відвела від неї погляд.
Вона у далі води понесла.
Недобре по собі залишила на спогад.
Я ще піду. Я ще перепитаю.
Торкну рукою течію стрімку.
Чи то голодна річка погукає...
Я думала, я рішення приймаю.
Я ж просто йду до пащі хижаку...
24.04.19.
