* * *
Ти мене не почуєш крізь вітер.
Ти мене не побачиш крізь дощ.
Я тепер крізь терновище літер
Продираюсь, мов зранений вождь.
Я не той, хто тут литиме воду,
І не той, хто пройшов крізь вогонь.
Лялько вуду з небесного роду,
Від земних не втечеш ти погонь.
Ми повік в це розсіяне плем’я
Не повернемось більше уже.
Може, в світі у цьому не лев я,
Та мене його знак стереже.
І від того я несамовитий,
Що не знаю ні зречень, ні прощ…
Ти мене не відчуєш крізь вітер.
Ти мені не пробачиш крізь дощ.
