Вісімдесять... не вік для тебе, мамо,
Душа так гріє нас святим теплом,
Любов твоя повсюди разом з нами,
Обвіяна і ласкою й добром.
Прожите за плечима - тільки спогад,
В альбомах з чорно - білого сукна,
Усе було - і відчай, навіть голод,
Дитинство босе, юність - в ній весна.
Де ти у ній - і юна, і тривожна,
Там нині знову вишня зацвіла,
Позолотила сивиною все волосся,
А юність ніби вчора ще була.
В онуках загубилась нині просинь -
Стежина до оселі, де життя,
Смакує незабутня твоя осінь -
Стежина, де і віра й каяття.
Далеко ми - любов твоя із нами,
Обвіяна і ласкою й теплом,
Вісімдесять... не вік для тебе, мамо
Лиш многих літ тобі, любима, із добром...
