Поезія поету як любов –
Дар божий і хвороба.
Поезія – поету кров,
А слави німб йому оздоба.
Владика він магічних сил,
Які збирають в згустки пил -
Слова збирають, і померлі і живі,
Ті що у душах, ті що в голові
Заковані одвічним льодом,
Розчинені, затоплені у водах,
Утаємничені густим туманом
У надвечір’ях, з-поза ранок,
Слова розірвані вітрами
В єдину суть, в єдину правду
Розпорошену між нами…
В словах його, розсипаних як біль,
Тріумф життя, і хліб і сіль.
Месія що приречений палати,
Помазаний саможертовно догоряти,
До мук, до болі, навіть і до смерті…
В трудах його живе безсмертя!
Доброго Вам ранку та зі святами 
