Бо мені неважливо скільки було до мене.
Як ти їх називав, їх колір волосся й пісні,
Котрі по ночах ви разом співали. Студенне
Твоє серце з ними було. По чиїй це винні?
Пам'ятаєш, їх лиця, імена і манери?
Чим жили, що любили й що мучило по ночах?
Ти любив хоч одну з них? Ти прожив би пів ери
Хоч з одною? Вічність втопив би у її очах?
Бо все рівно мені. Бо мій ти тільки і крапка.
Неважливо, що було - в нас є теперішня мить.
Нехай котиться все. Ти - моя терпка мовчанка.
Я твоя рана гірка, котра не переболить.
